Систематизація форм театральних практик сучасного українсько-польського культурного діалогу

У статті представлено трансформаційні особливості культурного діалогу з галузі театрального мистецтва між Україною та Польщею за останнє десятиліття, що становить наукову проблему дослідження і є актуальною для вивчення, оскільки у наукових колах інтерес до культурної дипломатії постійно зростає. Мета публікації – оприлюднити результати аналізу цієї проблеми. Відповідно постало завдання – систематизувати виявлені театральні практики поміж українцями та поляками. Методологічна основа базується на якісному методі дослідження з використанням культурологічного, системного та історико-порівняльного аналізів. Звернено увагу на коректне вживання дефініцій і поняттєвого апарату. До уваги бралися насамперед інтернет-джерела, зміст яких наповнений корисною інформацією про українсько-польські театральні зв’язки. Зроблено спробу систематизувати різновиди цих двосторонніх сценічних практик. У цьому полягає новизна представленого дослідження. У результаті було виявлено, що в основному вони функціонують, окрім безпосередньої театральної діяльності у вигляді гастролей, участі у фестивалях, постановок спектаклів, читок сценаріїв та перформансів, а також у видавничій діяльності (рецензії, огляди, статті тощо), діяльності профільних інституцій (науково-дослідна робота, стипендії, резиденції, конференції), навчально-освітньої діяльності. Широта заангажованості українських акторів та інших працівників театрального мистецтва на польських сценічних майданчиках пов’язана насамперед із повномасштабною воєнною ескалацією росіян на територію України з 24 лютого 2022 р., яка стала жахливою фазою російсько-української війни, розпочатої владою путіна у лютому 2014 р. Очевидно, що основною тематикою репрезентації української культури у польському культурному середовищі є війна, злочини росіян та загроза миру в усьому світі, меншою мірою – викриття соціально-побутових, особистісних проблем. Важливим аспектом у цих двосторонніх дружніх контактах стала усестороння підтримка польських театральних інституцій, у тому числі й фінансово. Практичне значення дослідження полягає у з’ясуванні місця і ролі театру у культурній дипломатії та ефективному його використанні в міжнародних зв’язках. Зроблено висновок, що у контексті історії розвитку українсько-польських взаємин відчутні позитивні зрушення, які набули доволі тісних культурних комунікацій. Систематизовані різновекторні прояви театральних практик на прикладі українсько-польського культурного діалогу знадобляться для аналізу діяльності культурного діалогу між українськими театральними митцями та представниками цієї ж галузі в інших європейських країнах, що, відповідно, дасть цільну картину сучасної міжнародної театральної комунікації.