Українсько-польські театральні комунікації: деякі аспекти ретроспективи культурного діалогу

У статті представлено стислий екскурс українсько-польського культурного діалогу у контексті театральних практик. Аналіз окремих аспектів розвитку міжкультурної українсько-польської театральної комунікації є метою наукової розвідки.
Історико-компаративний, системний і культурологічний аналізи, ретроспекція й аналітико-синтетичне вивчення фактологічного матеріалу становлять методологічну основу дослідження. Застосування цих методів уможливлює краще виявити сутність й особливості трансформацій, які відбулися в міжкультурній театральній комунікації на прикладі України та Польщі. Звернено увагу на найраніше відомі міжетнічні культурні контакти у сценічній діяльності. Цінним джерелом, яке підтверджує ці міжкультурні зв’язки, є українські інтермедії початку XVII ст. польського діяча вірменського походження Якуба Ґаватовича (Ґавата), котрий народився у багатонаціональному Львові.
Зроблено спробу показати сприятливе підґрунтя розвитку польських театрів на етнічній території України. Натомість відповідного релевантного явища на території етнічної Польщі не виявлено.
Запропоновано авторський погляд на окремі історико-культурні події українсько-польських театральних комунікацій, опрацьованих під час культурологічного дослідження, що становить новизну наукової роботи. Зроблено висновок, що в українсько-польському культурному діалозі помітний спектр театральних практик, які обумовлені географічним розташуванням, історичним буттям, у деяких аспектах подібним менталітетом цих етносів. Польський театр випереджає український театр у своєму розвиткові через різні об’єктивні соціально-політичні обставини, а дистанцію у комунікації спричиняє періодична суб’єктивна взаємна упередженість, пов’язана з історико-політичними подіями.
У майбутньому буде зосереджено увагу на аналізі сучасного культурного українсько-польського культурного діалогу у галузі театрального мистецтва. Це допоможе простежити тяглість цих взаємин і динаміку їхніх комунікацій.